Наступний вид
креативних методів – метод евристики. Це прийоми, які дозволяють учням
вирішувати питання шляхом «наведення» на можливі правильні рішення та
скорочення варіантів таких рішень. А. Хуторський запропонував евристичне
навчання, яке характеризується тим, що з освітнього процесу майже виключено
репродуктивні елементи діяльності. Метою метода є не тільки розвиток
креативності та дивергентного мислення учня, але й прагнення зробити його
суб’єктом і конструктором своєї освіти, організатором своїх знань.
Серед
різноманітних методів, що використовуються в процесі креативного навчання,
головне місце займають дослідницький та частково-пошуковий. В цьому світлі
доволі цікавою є технологія навчання запропонована А. Сологубом. На думку
автора, креативна спрямованість освітнього процесу передбачає розвиток
дивергентного мислення учнів завдяки залученню їх до активного дослідження й
формуванню творчого (продуктивного) стилю діяльності, вияву креативних рис
особистості. Вчитель спонукає школярів до максимальної пізнавальної активності.
Він створює творчий психологічний клімат засобами співпраці з учнями. Головна
відмінність між креативним і розвиваючим навчанням, на думку А.Сологуба, полягає
в тому, що креативне навчання сприяє розвитку як інтелектуальних, так і
креативних здібностей особистості, а розвиваюче – лише інтелектуальних.
Відомий
український психолог В. Моляко вважає, що в питанні про креативний розвиток
не може йтися про алгоритми, якісь стандартні прийоми, способи й методи, а, в
першу чергу, потрібно формувати стратегію. Під стратегією він розуміє системне
утворення, в яке входять установки на виконання певним чином спрямованого
пошуку та уміння розв’язувати конкретні завдання (тактики). В. Моляко
пропонує створену ним систему, яка водночас має діагностичну й тренувальну
спрямованість – КАРУС (абревіатура від слів Комбінування – Аналогізування –
Реконструювання – Універсальний підхід – Ситуативна поведінка (спроби розв’язувати
завдання як заманеться)) .
Інший вид креативних методів навчання
базується на використанні алгоритмічних приписів та інструкцій (метод синтетики,
«морфологічного аналізу»). Їхня мета – побудова логічної опори для створення
учнями освітньої продукції.
До креативних методів належать також:
– метод вигадування – спосіб створення невідомого учням раніше продукту за
результатами певних розумових дій;
– метод «Якби…» – учням пропонується скласти опис та намалювати малюнок
того, що відбудеться, якщо у світі щось зміниться. Виконання подібних завдань
не тільки розвине здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти будову
реального світу, взаємозв’язок його складових, фундаментальні основи різних
наук;
– образної картини – відтворює такий стан учня, коли сприйняття і
розуміння об’єкта, що вивчається, наче зливаються; відбувається його цілісне,
нерозчленоване бачення. Учень під час такої роботи не тільки думає
різними масштабами, співвідносить свої знання з різних галузей знань, а й
відчуває значення реальності, що зображена;
– гіперболізації – збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його
окремі частини або якості;
– аглюцінації – учням пропонується поєднати непоєднувані у реальному
світі, властивості, частини об’єкта та зобразити, наприклад, гарячий сніг,
солодку сіль тощо.
Отже,
технології креативного розвитку найбільшою мірою відповідають природі
творчості. Їх завданням є розвиток комплексу креативних властивостей
особистості, набуття досвіду продуктивної (творчої) діяльності в результаті
дивергентного мисленні на основі самопізнання та саморозвитку.
