На даний момент – це одна із найактуальніших проблем ,
яку передовсім ототожнюють,
як
Інтернет, електронне середовище комунікації, телебачення, кіберпростір,
медіапростір, що не лише ускладнює процес дефінізації (логічного визначення слів), стверджує учениця 11-А класу ВРГ "Інтелект" Яковенко Ірина.
Актуальною залишається й
проблема взаємодії людини та віртуальної реальності. Новий вимір сучасної
культури – віртуальна реальність, з характерними їй ознаками відкритості та
доступності, дуже швидко і легко перетворилася на середовище існування сучасної
людини.
Віртуальний простір не
просто породив людину нового типу – «Нommo Virtualis», але зробив її заручником “недобуття”. Фразу
французького філософа Жана Бодріяра про те, що “більше ніколи реальне не матиме
нагоди виявити себе”, необхідно тлумачити як заклик до усвідомлення загроз і
небезпек нової реальності .
На жаль, не існує
єдиного визначення поняття “віртуальної реальності”, що утруднює процес
дослідження цього феномену інформаційного суспільства. Породжена процесом
віртуалізації патологія – Інтернет-залежність також потребує детального
теоретизування.
Сучасна людина наприкінці ХХ ст. зіткнулась із новим
цивілізаційним надбанням, продуктом трансфор мацій інформаційного суспільства –
віртуальною реальністю. Попри застереження науковців, Інтернет сьогодні є незамінним
ресурсом, комунікаційним простором, джерелом розвитку нових культурно-
соціальних тенденцій, місцем зародження нових релігій, сприяливим середовище
існування тощо.
В одній з останніх статей італійського
семіотика і медієвіста Умберто Еко натрапляємо на твердження, що “прогрес
мережі зупинити неможливо”, тому потрібно навчитись правильно використовувати
ресурс, що здатний принести велику користь людству .Науковець не заперечує
факту існування Інтернет-залежності чи відчуження людини від реального життя,
або ж комунікаційної ілюзії в соціальних мережах, яка насправді прирікає людину
на самотність. “Звичайно, є і будуть такі, хто впадає в залежність від мережі,
хто не в силах відірва- тися від одинокого спілкування з екраном комп’ютера.
Якщо школа і батьки не змогли утримати їх від цього заняття, то доведеться
внести їх до списку наркоманів, онаністів, расистів, ясно- видців містиків,
клієнтів хіромантів і всіх інших прихильників дегенеративних форм, яким кожне
суспільство має протистояти з усією відповідальністю. Але воно повинно було
робити це в усі часи”. Так, він виокремлює й позитивні аспекти функціону- вання
людини у віртуальному просторі. Зокрема, Умберто Еко, акцентує на швидкому
доступі до колосального об’єму інформації практично в будь-якій точці світу, що
дозволяє економити час та відкриває можливості для розвитку особистості.
Про подвійну природу
віртуальної реальності твердять медики, а саме психіатри. Хворобою ХХІ ст. вони
називають Internet-addiction (Інтернет-залежність) – патологічне використання
Інтернету, зловживання ним. Цей термін у науковий обіг було введено 1996 р.
американським психологом доктором Айвеном Ґолдберґом. У 1997 р. професор
Пітсбургського університету Кімберлі Янг у книзі “Піймані в мережі” описує
детальні дос- лідження Інтернет-залежності серед американців. Науковець
виокрем- лює в діагностиці “Інтернет-залежність” 5 головних підтипів, які
характеризують розвинені в людини патологічні пристрасті.
1. Кіберсексуальна залежність – відвідування порносайтів та
заняття кіберсексом.
2. Пристрасть до віртуальних знайомств – бажання накопи-
чувати якомога більшу кількість віртуальних друзів
3. Непереборна потреба в мережі – онлайн-ігри, купівля в
Інтернеті, участь в аукціонах тощо.
4. Інформаційне
виснаження (veb-серфінг) – безконечні “подорожі” інформаційними сайтами в
мережі.
5. Комп’ютерна
залежність – комп’ютерні ігри .
Отже, Кімберлі Янг
стверджує, що ці патологічні пристрасті розвиваються завдяки трьом головним
факторам: доступності, персональному контролю та анонімності у мережі,
підсвідомому сформованому рівні довіри до онлайн спілкування. За статисти- кою,
передовсім цією хворобою уражені молоді люди, середній вік котрих 25 років,
які, характерно, ще не надто добре володіють собою, а тому легко піддаються
мережевим впливам . Такі висновки професор робить на основі кількамісячного
практичного дослідження Інтернет-залежних американців.
Що ж стосується методів лікування
Інтернет-залежності, то вони є дуже індивідуальними – починаючи від
самоусвідомлення цієї залежності до періодичних сеансів у психіатра. Британське
видання The Guardian у співпраці з National Film Board of Canada’s презентували
інтерактивний проект Seven Digital Deadly Sins, у межах якого розглянули, як
Інтернет змінює ціннісні орієнтири сучасної людини. Проект – це 27 історій
Інтернет-користувачів, які переважно анонімно зізнаються у своїх онлайн-гріхах.
Дослідження показало, що наслідком Інтернет- залежності є розвиток у людей
гніву, агресії, ненаситності, злостивості тощо. Спробуємо детальніше розглянути
очевидні моральні дилеми, пов’язані з впливом мережі на сучасного користувача.
Інтернет-залежність породжує ненаситність – прагнення постійно накопичувати
віртуальний ресурс. Юзер втрачає відчуття міри, він безпрецедентно, з
неприродною жадібністю накопичує віртуальні речі, вбачаючи у них певні
віртуальні цінності. “…Сам комп’ютер підштовхує нас до того, аби стати
плюшкіними й накопичувати більше віртуальних речей, ніж потрібно – зобра- жень,
відео, аудіо… Деякі люди зізнаються, що їм уже складно натиснути клавішу
Delete”.
Втрата інтересу до
світу реального, натомість значне зацікав- лення віртуальним світом спричиняє
відчуження людини і повне занурення її в новий світопростір – віртуальність. Цю
проблему порушує у своїх дослідженнях словенський філософ Славой Жижек.
Учений зазначає, що віртуальна реальність надає
користувачеві можливість множинної репрезентації, що призводить до “децентрації
суб’єкта”. На місце єдиного суб’єкта приходить безліч конку- рентних агентів,
“колективний розум”, набір розрізнених образів без координувального центру.
Негативний вплив мережі на людину зауважив і Папа Франциск: “Інтернет,
смартфони та телебачення відволікають увагу від того, що справді важливе в
житті”.
Отже, можна зробити висновок, що віртуалізація життя
сучасної людини призводить до розвитку нової хвороби – Internetaddiction
(Інтернет-залежності). Зловживання Інтернетом спричиняє відчуження людини від
реального життя, розвитку її негативних емоцій – гніву, страху, ненаситності,
злості, а також інформа- ційного перенавантаження, комп’ютерної залежності та
навіть подружніх зрад. Однак є низка дослідників, які переконані, що
цивілізаційний прогрес можливий за правильним використання мережевого ресурсу.
Проте питання, чи призведе віртуалізація до деградації природи людини, чи
спонукатиме до прогресу люд- ського буття, залишаються відкритими й
актуальними.
